З досвіду роботи

Ось уже 27 років працюю вчителем початкових класів, з них 25 років у  Ванжулівській загальноосвітній  школі I -- II ступенів. Звичайно, радість творчості прийшла не відразу. Були сумніви, переживання і навіть невдачі. Тоді знову й знову продумувала проведений урок, зверталася до педагогічної і методичної літератури, аби виявити причини цих невдач і знайти шлях до їх переборення. Крім навчання у вузі - систематична, копітка робота над самоосвітою. Аксіомою стали в моєму житті слова К. Д. Ушинського: «Учитель живе до тих пір, поки він вчиться: як тільки він перестає вчитися, в ньому вмирає вчитель». Такий невгамовний потяг до знань, велика працьовитість незабаром привели і до перших успіхів. 2006 р. стала переможцем районного конкурсу «Вчитель року» в номінації «початкові класи», учасником обласного конкурсу. В 2002 році присвоєно кваліфікаційну категорію «Спеціаліст вищої категорії», в 2007 році присвоєно звання «Старший вчитель», нагороджено грамотою обласного управління освіти.

Найважливішим у педагогічній праці є любов до дітей, розуміння того, що професія ця найважливіша, найпотрібніша. Саме такою вважаю свою професію . Глибоке знання програмованого матеріалу і підручників, висока ерудиція, методична майстерність - ось що має бути в арсеналі вчителя. Не тільки дати дітям певну суму знань, а всебічно розвивати їх, формувати найцінніші риси особистості - таке завдання кожного класовода. В центі уваги  діяльності вчителя - вироблення в учнів уміння самостійно здобувати потрібну інформацію, навчити їх користуватися( відповідно до своїх вікових можливостей) довідковою літературою.

Головною метою власної педагогічної діяльності вважаю створення умов для творчого, інтелектуального, духовного розвитку життєвих компетентностей учнів, задоволення освітніх потреб особистості шляхом залучення її до свідомої пошукової діяльності.

Наукова новизна педагогічного досвіду:

розробка та апробація в начально-виховному процесі нестандартних уроків, системи пізнавальних творчих завдань, вправ, що передбачають розвиток пошукової діяльності з метою набуття важливих життєвих компетентностей учнів шляхом забезпечення змістовної, глибокої, стійкої пізнавальної активності та позитивного ставлення до навчання;

збагачення змісту освіти молодших школярів пошуковими знаннями, які стимулюють потребу в освітній творчій діяльності;

розробка і проведення виховних заходів за власними сценаріями.

Сьогодні перед учителями стоїть важливе запитання: як учити дітей? І я шукаю відповідь на нього і доходжу висновку, що вчити потрібно так, щоб уроки були цікавими й при цьому діти здобували міцні знання.

"Будьте самі шукачами, дослідниками. Не буде вогнику у вас — вам ніколи не запалити його в інших," - писав В. Сухомлинський.

Як же зробити, щоб урок не тільки надавав учням певні знання й уміння, але й викликав у них справжній інтерес, щире залучення у навчальний процес, сформував творче начало?

Ми живемо в суспільстві змін, тому кожна людина вчиться протягом всього свого життя. Саме вчитель початкових класів повинен розвивати любов до навчання, пізнавальні інтереси дітей молодшого шкільного віку, їхні творчі навички, уміння самостійно здобувати знання, бути активними, не пасивними.

В. О. Сухомлинський писав, що кожна нормальна дитина йде в школу з вогником у душі, і завдання педагога – підтримати цей вогник, щоб він не погас. Для цього потрібно перебувати в постійному пошуку цікавих форм, прийомів, засобів, технологій навчання молодших школярів, вміло поєднувати елементи передового педагогічного досвіду та інноваційних технологій у навчально-виховному процесі.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його активності на уроці, вміння працювати з учителем, однокласниками залежить успіх в опануванні програмового матеріалу. На жаль, дітей зазвичай більше хвилюють оцінки, ніж сам процес навчання. Проте шкільні оцінки не визначають майбутнє дитини. Як навчити дитину вчитися самостійно? Як уникнути пасивності учнів на уроці? Як "свій" урок зробити "їхнім" уроком? Як учительське "треба" перетворити на учнівське "хочу"? Що зробити, щоб учні не відсиджувалися, а проявляли себе? Як зробити урок цікавим, різноманітним, ефективним, щоб діти не втрачали цікавості до здобуття знань, щоб "тягнулися" до додаткової літератури?

Мета моєї педагогічної діяльності  – сформувати компетентну особистість молодшого школяра на основі розвитку пізнавального інтересу, навчити самостійно мислити, озброїти необхідними для цього знаннями, вміннями та навичками.

Звичайно, досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Тому потрібно запроваджувати нові освітні технології, спрямовані на всебічний розвиток дитини.

На мою думку, основними завданнями сучасного вчителя є залучення учнів до активної самостійної діяльності, перетворюючи школярів у її суб’єктів. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань. "Учень — це не посудина, яку потрібно заповнити, учень ― це смолоскип, який потрібно запалити".

Тому з перших днів навчання уважно придивляюся до кожного учня, намагаюся знайти та розвивати його позитивні риси. Від уміння вчителя своєчасно їх помітити, допомогти дитині відчути впевненість у своїх силах, надати своєчасну підтримку, створити сприятливі умови, атмосферу творчості залежить те, чи відчує дитина свою неповторність, чи виросте справжній талант.

Згадаймо слова В. О. Сухомлинського: "Є успіх ― є бажання вчитися. Особливо це важливо на першому етапі навчання ― у початковій школі, де невдача приносить справжнє горе".

Справді, учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож із перших днів навчання дитини в школі, створюю ситуацію успіху, підбадьорюю учня, що зазнав невдачі, стараюсь похвалити навіть за незначний крок уперед.

"Знати свою науку вчителю, звичайно, необхідно, але, крім цього, потрібно ще володіти ключем до розуму і серця своїх вихованців. І хто не володіє цим даром природи, той повинен його шукати в сучасній педагогіці й методиці," - писав К. Лейбніц.

Кожного разу, готуючись до уроку, вирішую різні проблеми: чому навчити учнів і як це зробити, як сформувати їхній духовний світ. Пріоритет в організації освітнього процесу надається особистості учня, його вмінню самостійно здобувати знання.

Тому моє завдання полягає в тому, щоб заохочувати до активної пізнавальної діяльності учня, створювати умови для виявлення зацікавленості, стимулювати до висловлювань без побоювань помилитися, формувати прагнення учнів знаходити свій спосіб роботи, вчитися аналізувати та виявляти учнівську ініціативу, самостійність у самовираженні. Успішність навчально-виховного процесу, висока якість уроку досягається саме завдяки використанню нестандартних технологій.

У роботі завжди задіяні тією чи іншою мірою всі учні. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності проявляють вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте постійно "втягую" їх у роботу, створюю ситуації успіху. Інтерактивні технології – не самоціль. Тому постійно контролюю процес досягнення поставлених цілей (вони чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядаю стратегію і тактику роботи, шукаю і виправляю недоліки.

Вважаю, що сучасному педагогові необхідно вибрати те "зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя й учні прагнутимуть до творчості.

Чи буде урок цікавим дітям, чи захочуть вони брати в ньому активну участь, залежить від того, наскільки добре продумана кожна деталь уроку. При організації уроку спираюся на його мету. Чітко визначаю, що повинен понести з уроку учень, яке завдання буде вирішувати урок: чи буде це вивчення нового матеріалу або урок повторення, узагальнення та систематизації знань, контрольне заняття.

Досягнення мети прямо залежить від мотивації учнів. Тому докладаю максимум зусиль, щоб у школярів з’явилося бажання знати те, про що їм розповідається. Активно використовую свій творчий потенціал, різноманітні методи, прийоми і засоби навчання.

 Форми уроку дуже різні. Уроки вивчення нового матеріалу проводжу у вигляді подорожі, пригоди, уроку-казки, уроку-сюрпризу і т. д. Використовую презентації, зокрема підготовлені самими учнями. Урок закріплення матеріалу проводжу у вигляді конкурсу, презентації, концерту, ярмарку. Дуже цікаво проходять урок-екскурсія, урок-похід, урок-мандрівка, урок-марафон. Це сприяє не тільки прояву інтересу учнів до уроку, а й згуртуванню класу. Узагальнюючі уроки проводжу у формі олімпіади, вікторини, уроку-змагання, уроку-брейн-рингу та інші.  Комбінований урок  проводжу у формі майстерні. Завжди  пам’ятаю, що подібні уроки повинні проводитися в системі, але не кожен день. Учні, по-перше повинні  підготуватися, по-друге, вони будуть знати, що їх знову чекає не просто цікавий урок, а свято. Це піднімає і авторитет вчителя в очах учнів. Комп’ютер, таблиці, ілюстрації, відеофільми, презентації — правильне й доречне використання цього тільки прикрашає урок.

Спираючись на цілі та форму уроку, вибираю методи і прийоми навчання. Вони класифікуються за різними підставами і бувають: словесні, наочні, практичні, пояснювально-ілюстративний метод, репродуктивний метод, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, або евристичний метод, дослідницький і т. д. Велике значення для розвитку пізнавального інтересу школярів набувають методи проблемного навчання, адже саме вони більшою мірою здатні активізувати учнів на уроці.

Проблемне питання, проблемне завдання, проблемна ситуація і т. д. Все це дозволяє зробити будь-який урок цікавим, завдяки тому, що діти самі беруть участь у пошуку відповіді. Застосування різних методів навчання сприяє підвищенню пізнавального інтересу учнів, а це нерозривно пов’язано з кращим засвоєнням досліджуваного матеріалу, розвитку в них творчих здібностей, уваги, пам’яті, мислення. Учень  із задоволенням чекає наступного уроку, знаючи, що буде завжди цікаво.

Велику перевагу на уроках віддаю інтерактивним технологіям. Під час уроків застосовую елементи інтерактивних методик, які мають багато переваг: у роботі задіяні всі діти класу, учні вчаться працювати у групі, парі, формується доброзичливе ставлення до опонента, кожна дитина має можливість пропонувати свою думку, створюється "ситуація успіху", за короткий час опановується багато нового матеріалу, формується вміння аргументувати свою думку. Із задоволенням  з учнями проводжу на уроках інтерактивні вправи - "Аналогії", "Обговорення", "Вузлики", "Мозковий штурм", "Асоціативний кущ", "Роби, як я" та інші.

Інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості дітей, що і робить урок цікавим.

Знаючи, що провідний вид діяльності для учнів початкових класів – гра, постійно користуюся цим. Саме використанню цікавих вправ, ігрових ситуацій на уроках приділяю багато уваги у своїй роботі. Вважаю, що вони сприяють підвищенню якості знань, умінь та навичок учнів і зацікавлюють дітей на уроці.

Добираючи цікаві завдання, враховую, що вони повинні сприяти повноцінному всебічному розвитку дітей, їх пізнавальних здібностей, мовлення, досвіду спілкування з однолітками і дорослими, прищеплювати інтерес до навчальних занять, формувати уміння і навички до навчальної діяльності, допомогти дитині оволодіти уміннями аналізувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати.

Матеріал до уроків добираю різноманітний, але весь він є цікавим як за змістом, так і за формою проведення. У процесі гри інтелектуальна діяльність дитини повинна бути пов'язана з її діями по відношенню з оточуючими предметами. Дуже дітям подобаються інтерактивні дидактичні ігри  "Кмітливчики", "Загадкові кросворди", "Дотепники", "Клуб знавців", "Ігрова скринька", “Всезнайки” та інші.

 Сучасний урок цінний не тільки отримуваною учнями інформацією, але і навчанням їх способам діяльності для отримання інформації. Учитель на уроці  прагне передати спосіб творчої діяльності або стимулювати дітей до створення такого самостійно, нехай і в початковій, примітивній формі.

Враховуючи вище сказане, прагну кожен урок проводити максимально цікаво. Від цього залежить ефективність уроку, увага учнів і моя, як учителя, моральна задоволеність від своєї професії. Для того щоб урок став продуктивним, його композиція повинна бути цілісною і циклічною. Урок має бути свого роду твором, з властивими кожному твору ідеєю, зав'язкою, кульмінацією і розв'язкою. Урок для учнів  стає виставою, у якій всі присутні в класі – актори, а "рушниця на стіні" завжди стріляє. Говорячи про структуру уроку, Є. Пасічник пише: "Як вистава складається з окремих сцен, від взаємозв’язку і взаємозалежності яких залежить її загальний малюнок, так і урок … є взаємозв’язаним ланцюгом навчальних ситуацій, і чим тісніший, логічно виправданіший цей зв'язок, тим вдалішою буде його структура".

Як же зробити, щоб урок не тільки надав учням певні знання і уміння, але і викликав у них справжній інтерес, щире залучення у навчальний процес, сформував творче начало?

1. Готуючись до уроку (при написанні плану уроку), чітко формулюю його тему. Потім визначаюся із провідною ідеєю, на яку спиратиметься даний урок, і позначаю  ту частину навчального матеріалу, яка може бути використана на подальших заняттях, — визначити перспективність розвитку даної теми. Також  прописую навчальні, розвивальні і виховні функції даного уроку.

2. З доступного матеріалу відбираю тільки той, який найпростіше і дохідливо пояснює тему уроку.

3. Цікавий урок повинен містити завдання і матеріали, які можуть викликати подив, захоплення, здивування учнів. Це може бути цікавий факт, дивовижне відкриття, пізнавальний досвід, нестандартний підхід до вже існуючих ситуацій, що здаються звичайними. Після того, як потрібний і цікавий матеріал знайдений, потрібно його правильно згрупувати, продумати послідовність роботи з ним, підготувати до уроку. Необхідно знайти саме таку форму подачі матеріалу, яка викличе активну роботу на уроці, виключить пасивне сприйняття нового.

4. При підготовці уроку вирішую для себе, що контролювати, як контролювати і як використовувати результати контролю. Чим частіше контролюється робота учнів, тим легше побачити помилки і ускладнення.

5. Перед початком уроку  готую всю необхідну для уроку наочну допомогу: прилади, роздатковий матеріал, додаткову літературу тощо. Матеріал  записую заздалегідь на класну дошку у вигляді схем, таблиць, з виділенням особливо складних або значущих пунктів.

6. Заздалегідь продумую домашнє завдання.

І головне завжди пам’ятати : учитель і учень мають бути співучасниками процесу пізнавальної діяльності на уроці. Тоді урок оживає і не буде чимось стороннім від життя, стане природнім щоденним подивом, буде цікавим для всіх учасників навчально-виховного процесу.

У результаті час уроку не змінюється, але продуктивність значно зростає.

Працюючи в пошуку найбільш результативних методів роботи, приходжу до висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато цікавішим і результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя й учнів. Саме таке навчання сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, підвищує інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює активність і творчість.

"Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна дитина потребує діяльності, і до того ж серйозної діяльності... З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність у їх виконанні", - писав К. Д. Ушинський. У молодших класах закладається основа компетентностей, необхідних для подальшого навчання дітей, тому роль початкової школи в успішному опануванні знань, умінь та практичних навичок вирішальна.

        Психологи стверджують, що найбільший ефект у засвоєнні знань дає навчання інших та активне навчання. Тож намагаюся організувати так процес навчання, щоб учні могли брати активну участь у проведенні занять і отримували знання, навчаючи один одного.

Стараюся вчити так, щоб мої випускники  вміли орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях; практично мислили; формулювали і відстоювали власну думку; вміли працювати з інформацією; були комунікабельні, ладнали з колективом. На уроці вони ставлять безліч запитань, які виходять за межі обсягу необхідних знань, зазначених у програмі. І це тішить, адже дітям цікаво, вони хочуть знати більше. І якщо іноді буває, що затрудняюся відповісти на дитяче запитання - тішуся вдвічі: адже діти досягають високого рівня розвитку розумової діяльності.

У процесі роботи над проектами переконалася, що в результаті дослідницької діяльності діти навчилися спостерігати, помічати зміни, пояснювати їх, порівнювати, описувати їх властивості, визначати, що вплинуло на зміну цих властивостей, робити висновки про інформацію, одержану в результаті спостереження.

В роботі над проектом використовую хвилинки-тренінги, моніторингові дослідження, хвилинки-спостереження, цікавинки. Через уміння побачити протиріччя, сформулювати проблему, продумати і здійснити пошук інформації формую в учнів навички критичного мислення. В основі цих навичок - знання. Завдяки дослідницько-пошуковій роботі діти навчилися будувати припущення, чому так сталося. Діти збирають «скарбнички» доказів: колекції (картинок, віршів). Пізніше цей матеріал використовують для оформлення газети, інформаційного вісника, санітарного бюлетеня. Як результат пошукової роботи: плакати, фотографії, малюнки, інсценізація епізодів.

Працюю з дітьми над екологічними проектами. Тут поле фантазії не обмежене. Проведення годин спілкування з природою, де знівечені куточки природи просять порятунку у лісових детективів. Екологічна стежина «Збережемо ліс» формує бережливе ставлення до дерев, з яких виготовляють папір. Завдяки екозадачам, діти дізнаються, скільки нових дерев слід їм посадити, щоб повернути планеті знищені для навчальних посібників дерева.

Лист від Крапельки допомагає виявити об’єм втрат води на практичні потреби; збереженню запасів чистої води.

Лісові листоноші не просто ідуть на прогулянку в ліс, вони ідуть за листами та телеграмами, які надсилають людям лісові мешканці. В них поради для лікування хвороб і тривожні листи на допомогу самій природі.

Проект для ощадливих, допомагає підлікувати книги в шкільній бібліотеці. Адже, зберігаючи книжки, ми зберігаємо ліси!

 Намагаюся виховувати в дітей риси, необхідні демократичному суспільству, вміння критично мислити, бути творчими, здатними окреслити проблему й самостійно розв’язати її.

Щоб зацікавити школярів, намагаюся заохочувати їх до вдумливого спостереження; проводячи експерименти з об’єктами, що відкривають нові властивості. Пошукова діяльність учнів виховує небайдужість та інтерес до історії рідної землі, виховує прагнення і вміння активно впливати на навколишній світ.

Ця проблема залишає ще значні завдання, що потребують творчого пошуку і майстерності вчителя заради успішного їх розв’язання. Тому  вважаю за необхідне і надалі впроваджувати напрацьовані творчі здобутки і не зраджувати обраному педагогічному кредо, втіленому у слова В. Сухомлинського: «Майстром педагогічної праці перш за все стає той, хто відчуває себе дослідником».

       Щоб перебування дітей в школі було комфортним, навчання – цікавим, діяльність – активною, спілкування – стимулюючим, обладнала свій кабінет і забезпечила оптимальні умови для організації  навчально – виховного процесу на сучасному рівні та відповідно до вимог Держстандарту початкової загальної освіти. Для цього використовую широке коло можливостей: активізую  пізнавальну діяльність учнів, якісно та раціонально використовую електронні педагогічні засоби навчання разом із традиційною наочністю, дбаю про міжпредметні зв’язки, підвищення інтересу до знань. Застосування комп’ютерних технологій, електронних презентацій не лише допомагає  уникнути в процесі навчання буденності, допомагає унаочнити нові поняття, підтримує інтерес до навчання, але завжди має творчий характер як для вчителя, так і для учнів.

     Навчально – наочні посібники зберігаються в певній системі: дидактичні матеріали, роздатковий і лічильний, методична і художня література, тематичні папки, книги для позакласного читання, диски, робочі матеріали для вчителя, творчі роботи учнів. Наповнюваність дозволяє виконувати вимоги навчальних програм за новим Держстандартом. У кабінеті є в наявності навчальні посібники для кожного учня, фахові журнали, матеріали педагогічного досвіду, розробки відкритих уроків та виховних заходів. Широко використовую  матеріали, створені власноруч.

      У плануванні роботи  покладаюся не лише на свій досвід, спостереження та відчуття потреб сьогодення, а й на відповідні нормативні документи та напрацювання відомих вітчизняних дидактів і настанови авторів підручників, за якими працюю.

       Знаходжу нові грані вже,здавалось би, відомого, та разом із дітьми йду до осмислення краси через вірші, пісні, казки, легенди, створюючи при цьому з учнями цікаві творчі роботи.

    У маленькому класному колективі панує атмосфера психологічного комфорту, де кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють разом. Це допомагає їм бути щирими, відкритими, почуватися затишно.

    Головна мета моєї  діяльності  як вчителя початкових класів – берегти, охороняти і навчати маленьких дітей.

    Цікавлячись новинками періодичної літератури, проводячи спостереження у своєму класі, аналізуючи досвід попередніх років,  почуваюся впевнено в різних  педагогічних ситуаціях, намагаюся поводитися виважено та мудро.

    Для мене процес самовиховання – це не просто слова, а реальне прагнення виховати в собі таку якість, як креативність, тобто бажання творити, мислити, спілкуватись, дивуватись та захоплюватись.

Не сторонюся районних та шкільних методичних заходів, а навпаки, з радістю відгукуюся на запропоновані участі в семінарах, конференціях, ділових зустрічах, фестивалях, конкурсах. І особливо приємно бути в складі журі. В листопаді 2016 року на базі нашої школи проведено районний семінар  вчителів початкових класів.

 Можу поділитися педагогічним досвідом з питань:

дидактичні особливості нестандартних уроків  у початкових класах;

вибір форм і методів навчання;

формування екологічної культури молодших школярів на основі використання методу проектів.

Стаття  на тему «Учитель і діти: секрети спілкування», що є результатом спільних досліджень моїх і учнів, надрукована в журналі видавництва «Шкільний світ» у рамках Всеукраїнського конкурсу «Мої роздуми».

Можливо, я – не визнаний талант,

Прямую лиш дороговказами,

Та все ж. освіти фігурант,

І майстром бути --  зобов’язаний.

              Отож, не марно я живу – це добре знаю.

              Щороку сходинку нову собі вкладаю.

              Минуле в пам’яті ношу, як світлу повість.

              І, як усі, живу, грішу, і йду на сповідь.